МОВА – невичерпне джерело розумового розвитку дитини

МОВА – невичерпне джерело розумового розвитку дитини, скарбниця всіх знань. К.Д. Ушинський образно назвав рідну мову народним педагогом, наставником і вихователем. Слово виховує, навчає і розвиває дитину. Під впливом мови вдосконалюються її почуття, сприймання, збагачуються знання про оточуючий світ.

Важлива роль у формуванні особистості дитини, зокрема розвитку її мови, належить сім’ї. Адже перші слова, перші речення малятко чує і вимовляє в колі рідних людей – матері, батька, бабусі, дідуся. Однак дехто з батьків вважає, що дитина починає навчатися літературній мові лише у школі і не звертає належну увагу на формування мовлення дітей у дошкільному віці. Навчання ж мови починається не тоді, коли дитині дають буквар, а з перших звуків, які вона починає вимовляти.

Отже, дорослі повинні прагнути до того, щоб забезпечити правильний мовленнєвий розвиток дитини, починаючи вже з перших місяців її життя. Правильне мовлення допомагає малюку встановлювати контакти з іншими дітьми, вільно передавати свої думки і побажання, сприяє успішному навчанню у школі.

Малюків потрібно вчити правильно вимовляти звуки в словах, ставити наголос, користуватися відповідною інтонацією, правильно дихати під час мовлення.

Дошкільнят навчають узгоджувати слова в реченнях в роді, числі й відмінках, правильно будувати речення.

У дітей дошкільного віку потрібно виховувати й загальну культуру мовлення: вміння слухати звернену до них мову, дивитися в очі співрозмовнику, не перебивати дорослих, не втручатися в їх розмову.

Батьки ні в якому разі не повинні залишатися байдужими до мовних недоліків своїх дітей. У колі своєї сім’ї дорослі розуміють дитину з півслова і вона почуває себе впевнено. Але з віком розширюється мовне коло спілкування дитини і мовленнєві вади стають на перешкоді швидкого встановлення контактів з однолітками, виникають різні ускладнення, психологічні проблеми. Недостатньо розвинена мова, бідність словникового запасу, проблеми у вимові звуків, негативно впливають на загальний розумовий розвиток дитини.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ:

«РОЗВИВАЄМО РАЗОМ ХУДОЖНЮ ТВОРЧІСТЬ У ДІТЕЙ»

Дитяча художня творчість – це свідоме відображення дитиною навколишньої дійсності на основі накопиченого і переробленого їй досвіду, як здатність створити образ і висловити своє ставлення до нього.

В. М. Шацька

Поняття «творчість» визначається як діяльність, в результаті якої дитина створює нове, оригінальне, проявляючи уяву, реалізуючи свій задум.

Для розвитку дитячої художньої творчості необхідне створення відповідних умов, засвоєння дітьми художнього досвіду, навчання прийомам творчої роботи.

Дитяча творчість грунтується на наслідування, яке служить важливим фактором розвитку дитини, зокрема його художніх здібностей. Завдання педагога – спираючись на схильність дітей до наслідування, прищеплювати їм навички та вміння, без яких неможлива творча діяльність, виховувати у них самостійність, формувати критичне мислення.

Для формування творчості в ліпленні, малюванні, аплікації велике значення має взаємодія художнього слова. З дітьми проводяться бесіди, які допомагають звернути увагу на головне, вчать дітей емоційно сприймати художній образ.

Але одним з важливих умов формування нової людини є естетичне виховання, яке передбачає розвиток здатності сприймати прекрасне в природі, мистецтві, навколишньої дійсності, пробудження у дітей естетичних почуттів, формування естетичного смаку, а також умінь і навичок у творчій діяльності. Естетичне виховання в дитячому садку та вдома створює передумови для подальшого повноцінного художнього розвитку кожної дитини, в тому числі для формування образотворчого творчості.

Важливим засобом творчого розвитку дітей є художня діяльність (малювання, ліплення, аплікація). Вона дозволяє дітям висловити в малюнках, в ліпленні, аплікаціях своє уявлення про навколишній світ, розуміння його і ставлення до нього.

А. Н. Ткаченко у своїй роботі «Формування самостійної художньої діяльності дітей дошкільного віку …» виділила в роботі з розвитку образотворчого творчості дітей 3 етапи:

1. Взаємодія дитини з зовнішнім середовищем (тут відбувається активний розвиток психічних процесів, в тому числі і уяви – основи творчості);
2. Власна творчість дітей (повинні створюватися умови, обстановка, при яких би виникла дитяча творчість);
3. Взаємодія дитини з його готовою продукцією.

Заняття ліпленням завжди викликають у дітей великий інтерес. Ліплення благотворно впливає на:

• розвиток дрібної моторики (удосконалюються дрібні рухи пальчиків, що, в свою чергу, впливає на розвиток мови і мислення);
• нервову систему в цілому (збудливим, гучним і активним дітям часто рекомендують займатися ліпленням);
• розвиток психічних процесів (відчуття, сприйняття, уявлення, пам’ять, уява);
• розвиток уміння фантазувати;
• розвиток ініціативи, інтересу, бажання до творчості;
• розвиток базисних умінь ліплення;
• розвиток художніх здібностей і художньої творчості.

Але ще, говорячи про умови, що сприяють розвитку творчості дітей, потрібно сказати про те, що не можна допускати, якщо Ви хочете, щоб Ваша дитина творила.

• Не можна байдуже ставитися до будь-якого творчості дітей або висміювати його;
• Не можна критикувати дитячі малюнки, вироби, порівнюючи результати творчості з результатами інших дітей і дорослих;
• Не можна оцінювати дитину – необхідно давати оцінку дії її діяльності;
• Не можна нав’язувати дитині свої почуття в сприйнятті світу, розумінні мистецтва. Дитина має право на власну думку;
• Не можна принижувати гідність дитини. Роблячи зауваження, необхідно звернути увагу на кращій результат в минулій  діяльності з надією на успішну діяльність в майбутньому;
• Не можна викидати дитячі малюнки, особливо в їх присутності, тим більше використовувати їх не за призначенням.

Вже давно психологи і педагоги одноголосно стверджують, що спільна творчість дітей і батьків формує хороші довірчі відносини між ними, робить позитивний вплив на розвиток дитини і привчає його співпрацювати. Творчий процес стимулює всебічний розвиток вашого малюка. Удосконалюються моторні навички, формується уява, розкривається творчий потенціал. Крім цього спільна творча діяльність – цікаве і захоплююче проведення часу.

А. А. Волкова писала: «Виховання творчості – різнобічний і складний вплив на дитину. Ми бачили, що в творчій діяльності дорослих беруть участь розум (знання, мислення, уява, характер (сміливість, наполегливість, почуття (любов до краси, захоплення чином, думкою). Це ж боку особистості ми повинні виховувати і у дитини для того, щоб успішніше розвивати в ній творчість. Збагатити розум дитини різноманітними уявленнями, деякими знаннями – означає дати багату поживу для творчості. Навчити дітей уважно придивлятися, бути спостережливими – означає зробити їх подання ясними, більш повними.Це допоможе дітям яскравіше відтворювати в своїй творчості бачене ними ».

Поради батькам про те, як можна розвивати логіко-математичне мислення дитини у невимушеній «домашній» обстановці, під час повсякденного спілкування.

На прогулянці

– На прогулянці звертайте увагу дитини на цифри на будинках, машинах, рекламних щитах, вивісках. Називайте малюкові цифри, які бачите, і просіть, щоб він їх повторив. Для цього пограйте у гру «Відлуння»: нагадайте своєму маляті, як ви у горах чи у будинку чули, як луна «повторює» останні слова, і запропонуйте йому на певний час стати такою луною. Наприклад: «Я скажу чотири, а ти повториш за мною двічі (тричі…) «чотири», «чотири»… Така гра не лише допоможе дитині запам’ятати числа, а й сприятиме закріпленню навичок лічби, розвитку уваги.

У кімнаті

– Коли дитина просить, щоб ви почитали їй улюблену казочку, оповідання, віршик, перед тим, як задовольнити її прохання, запропонуйте їй знайти відповідну сторінку за номером (від 1 до 10).

– Якщо ви зібралися пересадити кімнатні квіти, запропонуйте дитині взяти участь у процесі, підібрати горщики відповідного розміру, полічити їх, можна розкласти перед нею пластмасові горщики різні за розміром і дати завдання скласти їх один в один за принципом мотрійки. Можна також пропонувати викладати з них серіаційні ряди, групуючи за певними ознаками. Цей процес не лише захоплює малюка, а й розвиває у нього мисленнєві операції аналізу та серіації.

– Заохочуйте дитину самостійно організувати свій ігровий простір. Наприклад, запропонуйте гру «Кафе». Нехай малюк сам підготує необхідні атрибути, обладнає дизайн приміщення, згрупує предмети, які будуть використовуватися у грі, за якістю (масою, формою, кольором, величиною), множинами (кондитерські вироби, напої, фрукти), виготовить та розклеїть цінники. А ви, відвідуючи «кафе» свого малюка, не забувайте хвалити його старанність.

На кухні

– Під час приготування обіду спонукайте малюка лічити овочі та фрукти. Наприклад, запитайте, скільки в кошику для приготування моркви, буряка, картоплі, цибулі.

– Попросіть перебрати квасолю та горох у різні ємкості. Або висипте на тацю макарони різні за формою та розміром і запропонуйте розкласти (згрупувати) їх за однією або двома ознаками. Це завдання розвиватиме вміння дитини класифікувати предмети, а також дрібну моторику та сенсорику.

– Приготування вареників – цікава і захоплива справа, тож нехай ваш малюк допомагає їх ліпити, при цьому лічить, скільки він зробив сам, скільки ви, а скільки разом; скільки було до того, як він почав ліпити, і скільки стало. Обов’язково відзначайте вклад дитини у спільну справу, не скупіться на похвалу.

– Коли варите кашу, запропонуйте малюкові умовною міркою відміряти крупу. Наприклад, попросіть у нього три склянки крупи для варки або скажіть, нехай визначить, скільки ще склянок крупи залишилося у мішечку чи посудині для її зберігання. За таким же принципом можете проводити гру «Магазин», тобто «купувати» у дитини певні продукти.

– З чистих губок для миття посуду нехай дитина збудує будиночок, кораблик або те, що їй заманеться. При цьому ставте умову – використовувати губки лише певного кольору або розміру. Якщо вдасться, то нехай сконструює кілька поверхів, а потім їх полічить. Так у малюка  розвиватиметься вміння класифікувати, лічити, а також креативне мислення.

– Пропонуйте маляті шукати на кухні предмети, схожі за формою на прості геометричні фігури, і називати їхнє місце розташування. Наприклад: «Мілка тарілка схожа на круг. Знаходиться на другій поличці зверху; в шухляді; біля чайника; під каструлею; справа від глибокої тарілки.» Це сприяє розвитку вміння орієнтуватися у просторі, закріпленню уявлення про геометричні фігури, а також активізації у мовленні назв посуду.

В природі

– Виїжджаючи з дітьми на природу (на берег річки, озера чи моря) камінчики можна лічити, групувати за розміром, кольором, нанизати на нитку.

– Можна полічити, хто знайшов більше камінчиків, порівняти, чиє намисто найдовше шляхом накладання одне на одне.

– Цікаво буде оголосити конкурс на знаходження найменшого чи найбільшого камінчика.

– Камінчики, які мають незвичну форму, можна розфарбувати фарбами, восковими олівцями.

– Пропонуйте шукати камінці певної форми (схожі на трикутник, квадрат, круг) та групувати їх.

– Малеча полюбляє кидати камінчики у воду. Позмагайтеся і покидайте їх на дальність: хто кинув далі, хто ближче.

– З шишок, каштанів. камінців, листочків, гілочок попросіть дітей викласти якусь геометричну фігуру або інше зображення, порівняти, яких матеріалів використано більше.

– Залучайте дітей до ігор: «Скільки кроків до дерева?», «Який листочок більший?», «Виклади листочки за зростом».

– Під час спостережень за деревами спонукайте дитину лічити кроки до дерева (точний окомір), листочки на дереві, пташок, які прилетіли чи відлетіли. Для розвитку орієнтування у просторі запитуйте малюка, у який бік хиляться гілочки, коли дме вітер, – вправо чи вліво; хто живе на дереві, а хто під ним.

– Для розвитку вміння порівнювати за величиною пропонуйте такі завдання: знайти найвищий дуб; обійняти найтовстіше дерево; виміряти мотузкою товщину клена та прикласти до умовної мірки (лінійки); викласти з листочків велике та маленьке коло, найдовшу, найкоротшу доріжку; підійти до найвищого (найнижчого) дерева.

Як бачите, розвивати логіко-математичне мислення вашого малюка – цікаво і цілком доступно у домашніх умовах. Крім того, всі наведені завдання сприяють формуванню не лише відповідних математичних вмінь, але й загальної життєвої компетентності дитини, розширюють її світогляд та закріплюють набуті знання з інших галузей.

Хочеться порадити батькам, що давши дитині завдання не спішіть їй відразу допомагати, дайте можливість дитині самостійно подумати, помислити, аж потім уточнюйте відповідь, доповнюйте дію, пояснюючи, чому саме так.

ЯК ДОШКІЛЬНЯТА ВДОМА ФІЗИКУ ВИВЧАЮТЬ

Як часто ми спостерігаємо картину: вся кімната буквально завалена різними іграшками і розвиваючими іграми , а дитина поневіряється без справи в пошуках цікавого заняття. В таких випадках батькам не варто залишатися байдужими, краще відкласти свої справи і зайнятися організацією спільного дозвілля. Наприклад, можна провести з дітьми вдома захоплюючі досліди та експерименти. Адже такі заняття не просто цікаві, а й корисні для всебічного дитячого розвитку.

Проводити їх необхідно все ж виключно в присутності дорослих, щоб уникнути непередбачених ситуацій, небезпечних для життя дітей.

Отже, подивимося, які цікаві наукові експерименти у вигляді гри можна зробити вдома?

Почніть з вивчення найпростіших властивостей води. Налийте її в склянку, дайте дитині розглянути, понюхати, спробувати. А потім запропонуйте уявити, що ви зустріли прибульця з планети, де абсолютна суш, який ніколи не бачив і не пробував води. Спробуйте розповісти йому, що таке вода. Завдання це непросте, але надзвичайно захоплююче. У ролі недогадливого інопланетянина ви виступите. У результаті гри малюк зможе зрозуміти і запам’ятати основні характеристики води: це рідина, вона прозора, у неї немає смаку, кольору і запаху. Вода необхідна для підтримання життя.

ВОДА – ЦЕ РІДИНА

Проведіть простий експеримент з фізики, який доведе, що вода — рідина, яка може текти. Якщо вода не зустрічає ніяких перешкод, вона заповнить весь простір. Візьміть тарілочки різного розміру і наливайте воду на дно спочатку найменшою, потім тарілочки побільше. Покладіть на шляху потоку перешкоди і поспостерігайте, як вода їх долає.

КРУГЛА ВОДА, КВАДРАТНА ВОДА

Переливати воду в ємкості різної форми, щоб показати малюкові, що рідина не має своєї власної форми.

ДИВОВИЖНА ПРОЗОРІСТЬ

Налийте в один прозорий стакан воду, а в іншу склянку — молоко. Запропонуйте дитині опустити в обидві склянки за бусинці. У склянці з водою її можна легко побачити. Це можливо, тому що вода прозора.

«СМАЧНА ВОЛОГА»

Вода не має смаку. Налийте в 4-5 стаканчиків воду, молоко, сік. чай і т. д. Зав’яжіть дитині очі і запропонуйте спробувати різні рідини, описуючи свої відчуття: чай — солодкий сік—кислий… А який смак води? Цей експеримент з фізики допоможете дитині переконатися, що у води немає смаку. І все ж це не так. Несмачна вода таїть у собі тисячі смаків та відтінків, а для змучену спрагою людини вона солодше божественного нектару!

Ми вже знаємо, що у води немає смаку. А тепер переконаємося, що і запаху в неї теж немає. Для підтвердження цього знову пограємо. Налийте в кілька стаканчиків пахучі рідини — соки, фруктовий чай, лимонад. Потім зав’яжіть дитині очі і попросіть знайти, в якій  із склянок налита вода.

ЧАЙ ТА ЦУКОР

Запропонуйте малюкові випити чаю. Коли будете готувати, зверніть увагу, що ви перетворили в чай саму звичайну воду, для чого ви додали до неї заварку і цукор. Поясніть дитині, що вода — рідина, а це значить, в ній можна що-небудь розчинити. Давайте подивимося, що ж розчиняється у воді. Налийте в склянки води і спробуйте розчиняти різні речі. Підійдуть сіль, цукор, мед, варення, кава, рис, пісок, намистинки. Поступово стане зрозуміло, що вода не може розчинити все. Але багато що в ній все-таки розчиняється.

У ВОДИ НЕМАЄ КОЛЬОРУ

Щоб підтвердити це, налийте в стаканчики воду і розфарбуйте її фарбами в різні кольори. В одному стаканчику залиште воду такою, яка вона є прозорою і безбарвною.

ТОНЕ – НЕ ТОНЕ

Швидше за все, в ході експериментів з фізики, по розчиненню, малюк помітив, що деякі предмети у воді тонуть, а інші плавають на поверхні. Запропонуйте гру: мишенята хочуть переплисти на інший берег струмка і будують пліт. Але от біда — вони не знають, з чого його будувати. Підберіть їм щось підходяще. Налийте у велику миску води і підберіть різні предмети — пластмасові фігурки, камінчики, шматочки паперу, дерева, металеві предмети, шишки і т. інше. Опускайте їх у воду і спостерігайте, тоне чи ні.

ЛИЙ, ДОЩИК!

Воду можна налити з крана, зачерпнути з річки. Але найдивовижніша вода падає з неба. Теплий літній дощик напуває землю, і все росте і зеленіє. А звідки ж береться дощ? Адже ми чарівники! Влаштуємо свій власний дощик. Для цього налийте води в невелику ємність і нагрійте її. Можна скористатися плитою, а можна нагріти воду за допомогою звичайної свічки. Коли вода закипить, накрийте ємність кришкою. Потримайте кришку закритою, а потім підніміть її і покажіть малюкові, як на кришці утворилися краплі води. Це тому що з киплячої води виділяється водяна пара. На холодній кришці він охолоджується і знову перетворюється в рідину. Це явище називається конденсацією.

Ось вона була — і нема! Або є? Під променями сонця вода з озер, річок, морів, рослин і навіть з людського тіла випаровується. Величезна кількість частинок водяного пара піднімається в атмосферу і, охолоджуючись, перетворюється (конденсується) в маленькі краплі води. Краплі збираються разом і утворюють хмари.

Поступово краплі стають все більш великими і важкими. Повітря не може їх утримати, тому вони падають на землю у вигляді дощу. Ілюструючи свою розповідь, дайте краплях з кришки каструлі впасти вниз. Запропонуйте дитині намалювати хмари і краплі дощу, щоб краще запам’ятати процес утворення дощу.

ЗНИКАЄ ВОДА

Вода знову покаже фокус, на цей раз вона зникне. Візьміть 2 абсолютно однакових склянки. Наповніть їх водою до одного рівня і відмітьте рівень фломастером. Один із склянок накрийте кришкою, а другий залиште відкритим. Поставте їх у тепле місце. На наступний день рівень води у відкритому склянці стане нижче, а в закритому майже не зміниться. У відкритому склянці під впливом тепла вода випарувалася. Випаровуючись, вона перетворюється у дрібні, невидимі частки водяної пари. Вони летять у повітря і розсіюються. Тому все мокре коли-небудь висихає.

МАЛЕНЬКА КРАПЕЛЬКА І ЇЇ ПРИГОДИ

Розкажіть дитині історію про крапельку води, а малюк нехай зображує все, що почув від мами.

«Одного разу високо в небі народилася маленька крапелька. Крапелька росла, росла і нарешті, стала такою великою, що їй вже можна було вирушити на землю. Крапелька скотилася вниз на землю, пострибала, пограла. А потім нудно їй стало однією грати. Тоді крапелька вирушила шукати друзів, знайшла багато таких же крапельок. Зібралися вони всі разом і потекли далі веселими струмочками (діти беруться за ручки), а потім зустрілися струмочки і стали річками (стати попереду, а малюки нехай стають в ланцюжок і рухаються за вами, зображуючи вигини річки). І попливли краплі-мандрівниці у великій річці. Текла-текла річка і потрапила в безкрайній океан (діти стають у хоровод).

Довго плавала наша краплинка в океані, а потім подивилася на небо і згадала, що її мама-хмаринка вдома чекає. А тут як раз сонечко визирнуло, пригріло, стали крапельки легкими, потягнулися вгору (крихти присідають, руки піднімають вгору, встають і тягнуться за руками). Полетіли крапельки вгору і повернулися до своєї мами-хмаринці. Тепер відпочинуть і знову вирушать у подорож».

Після таких веселих експериментів з фізики малюк буде вчитися із задоволенням і радістю.